• Тел.:
  • +38 (098) 446-90-15
  • +38 (067) 247-87-33
  • e-mail:
  • info@gsel.com.ua

Селекція і відтворення в молочному козівництві.

Споживання молока і молочних продуктів населенням є одним з основних чинників забезпечення продовольчої безпеки. Нині основним джерелом є коров’яче молоко, для заготовки та переробки якого створено мережу заготівельних пунктів, працюють лінії на молокозаводах, розроблено стандарти і т.і. Але в цій структурі аж ніяк не враховано молоко, вироблене від кіз. Україна за чисельністю поголів’я кіз займає 7 місце в Європі – 646,2 тис. голів і має чудові перспективи для збільшення за певних умов…

Нещодавно, в рамках виставки Інтерагро, яка проходила 12-14 лютого в Києві, було організовано круглий стіл з питань козівництва. Одним з питань, яке обговорювалось під час роботи - яку породу краще розводити українському фермеру чи приватному власнику й навіть на промисловій фермі.
 

Вибір породи молочних кіз.

Рішення про вибір породи – надзвичайно важливий крок, який повинен бути зваженим і обміркованим. Це рішення однаково важливе як для приватного власника, який планує утримувати 1-2 кози, так і для сучасної ферми у 2-3 тисячі голів. Якщо не брати до уваги декоративних тварин, яких утримують для задоволення, то всі інші повинні приносити продукцію високої якості та у великій кількості. Навіть якщо це стосується споживання власною сім’єю. Іншим важливим чинником повинно бути планування майбутньої селекції в стаді. Мабуть це основна вимога при виборі породи. Відомо досить багато випадків, коли було закуплено елітне імпортне стадо кіз з високою продуктивністю, і вже через п’ять років продуктивність стрімко падає і здоров’я погіршується, а ще через два роки такого стада вже не існує. Головна причина – відсутність генетичного покращення через прилиття крові. Мнима уява про економію та елементарна відсутність розуміння селекції призводять до спорідненого парування неоціненими плідниками, що і приводить до знищення стада.

Найкраща порода для розведення – та, у якої є можливість постійного генетичного покращення через використання оцінених плідників.

Вітчизняні козоводи (краще – любителі кіз) часто витрачають досить великі кошти на придбання рідких порід кіз, або тих, які недостатньо популярні в Україні. До них можна віднести такі, як ламанча, англо-нубійська, тоггенбурзька, камерунська, мегрельська та інші. Але на теренах країни практично неможливо знайти племінних плідників-покращувачів, а тим паче сперми таких порід. Тому власникам таких тварин можна лише поспівчувати, бо майбутнього в їх улюбленців немає.

Для тих, хто все ж таки планує утримувати своє стадо довгий час, а також послідовно його покращувати, слід використовувати такі всесвітньо відомі породи, як зааненська та альпійська. В багатьох країнах світу ці породи мають потужну популяцію, по ним ведеться дуже серйозна селекція, племінні книги. Плідники цих порід проходять оцінку за потомством, від них на станціях штучного осіменіння отримують сперму, їх самих та сперму постійно контролює ветеринарна служба. До того ж тварини зааненської та альпійської порід мають чудові показники за надоями, здоров’ям і найголовніше – вони є промисловими для отримання прибутків.

Розведення і штучне осіменіння кіз.

Більшість українських козівників проводять парувальну компанію у серпні-листопаді та у лютому-травні отримують окоти і початок лактації. Хоча період парувальної компанії може бути впродовж всього року, що особливо важливо при промисловому виробництві молока. Якісний облік і застосування програм розведення можуть забезпечити цілорічне надходження молока.
Молодняк досягає статевої зрілості у віці 6-8 місяців, а в парування допускаються з 8 по 10 місяць життя. Основним є показник розвитку тварини, а не вік – молода коза повинна бути допущена до парування з живою масою 60% дорослої тварини. Для зааненської породи це приблизно 40-45 кг. Але необхідно знати, що затримка з осіменінням у віці старше 12 місяців знижує відсоток заплідненості. Тому важливу увагу слід приділяти вирощуванню молодняка.

За два місяці до початку парувальної компанії раціон кіз збагачують енергетичними кормами, за рахунок чого буде підтримуватись статевий цикл і буде збільшено кількість овуляцій. Охота у кіз – період, коли самка допускає до себе самця або запліднюється від штучного осіменіння і триває від кількох годин до 2-3 днів. Статева охота характеризується загальним збудженням, набряком статевих органів, вилянням хвостом, а також зменшенням продуктивності. Найкращий час для осіменіння – другий день охоти. Статевий цикл (інтервал між овуляціями) триває 17-21 день.
Звичайний період вагітності у кіз 145-155 днів, або 5 місяців. Осіменіння кіз необхідно планувати так, щоб лактація тривала 305 днів, а період між окотами становив 12 місяців. Відповідно, парування слід проводити на 6-7 місяці лактації.

Штучне осіменіння кіз – це введення сперми плідників у статеві шляхи матки за допомогою спеціальних інструментів. У провідних країнах світу це основний спосіб осіменіння кіз. Природне парування застосовується дуже рідко. Використання сперми цапів-плідників з бажаними характеристиками є запорукою розвитку стада та покращення економічних показників. Штучне осіменіння запобігає розповсюдженню хвороб, адже плідники, з яких отримують сперму, знаходяться під постійним контролем ветеринарної служби. До того ж, процедура осіменіння достатньо легка за наявності необхідного інструмента.

Підбір цапів-плідників за маточним поголів’ям.

В зоотехнічній науці існує декілька методів схрещування тварин для отримання бажаного результату в потомстві. Але ми розглянемо лише деякі, які найбільш ефективно працюватимуть на практиці. Один з шляхів - це поглинальне схрещування місцевих порід цапами-покращувачами якоїсь з обраних виробником порід (наприклад зааненської) з подальшим чистопородним розведенням цих тварин, постійно використовуючи найбільш цінних плідників обраної породи. Така схема дозволяє отримувати чистопородне стадо з високою продуктивністю та розгалуженим генеалогічним деревом. Власник такого стада отримує прибуток від реалізації молока, м’яса та племінного молодняка. Інший шлях – застосування гібридизації, тобто схрещування тварин різних порід між собою для отримання більш здорового потомства, використовуючи переваги кожної з порід. В подальшому до нащадків від такого схрещування може бути задіяна схема поглинального схрещування для отримання чистопородного стада. З іншого боку, схему ротації порід можна застосовувати постійно, використовуючи при цьому 3-4 породи цапів. Звичайно, що таке стадо буде вважатися товарним, але продуктивність і здоров’я його буде високим від постійного ефекту гетерозису.

Племінна цінність (а відповідно і вартість) плідника визначається за його характеристиками, які він з високою імовірністю передає своїм нащадкам. Це можуть бути продуктивні ознаки (удій, вміст жиру і білку в молоці), морфологічні або екстер’єрні (форма вимені, постава кінцівок, ріст, жива маса) і навіть окрас волосяного покриву, шутість (наявність чи відсутність рогів) та інші. Відповідно до цілей власника тварин та показників, які недостатньо розвинуті в існуючому стаді й підбирається плідник, який і повинен покращити бажані ознаки. Меж для вдосконалення не існує, адже людство впродовж віків, займаючись селекцією постійно працює над покращенням тварин, особливо тих, які є годувальниками населення. І якщо ще 200 років тому домашня молочна коза виробляла максимум 400 л молока за лактацію, з яких 100 л повинні були випити її козенята, то нині ми маємо тварин, які здатні виробляти до 4000 л молока за повноцінну лактацію. Все це досягнуто завдяки тому, що селекціонери всього світу відбирали найкращих з кращих, закріплювали бажані ознаки в племінних плідниках, які отриманий генетичний потенціал передавали нащадкам.

Тепер і українські власники молочних кіз можуть скористатися світовими досягненнями в селекції – треба лише скористатися можливістю запровадити на власних стадах штучне осіменіння та належний облік.